Марта Адамчук - Колія

Марта Адамчук - Колія
Я залізнична колія
І це наче гармонія
Коли по мені їдуть різні вантажі
Коли вони так швидко, а я мов на межі

Мій настрій - меланхолія
Але кому до цього діло
Відчую гуркіт своїм тілом без жодних привітань
Бо я - залізнична колія

Як Холодно - то мете вночі
Як Спека - то стою без води
Не говори про почутття
Бо я - залізнична колія

Самотня я у натовпі
Я наче дія без мети
Не говори про почуття
Бо я залізнична колія

Птах летить у небо,
Бо то його потреба
Вітер гуляє степом,
Пишучи портрети

Десь творять поети ,
Вибираючи сюжети,
А хтось просто лежить у траві
І не хоче нікуди йти

Люди геть не знають,
Як дні мої минають
І зустрічі й розлуки
Моє серце обпікають

Я у них питаю - не відповідають
Я буду служить їм поки вони
Так відчайдушно кохають..

Як Холодно - то мете вночі
Як Спека - то стою без води
Не говори про почутття
Бо я - залізнична колія

Самотня я у натовпі
Я наче дія без мети
Не говори про почуття
Бо відчуваю , що давно закохана