Гліб Співає - Додому

тріщинками на асфальті
на вокзалі зустрічає
місто, в якому виріс я
тут нема метро й швидких трамваїв
нікуди люд не поспішає
тут мені дали імʼя
двадцять гривень у кармані
на них куплю ромашек мамі
поїду туди, де сказав свої перші слова

куди на цей раз занесе течія

завжди щось хотів змінити
і постійно кудись бігти
загубився у великих містах
наче я один у світі
нема кому мене зігріти
мене лякає це доросле життя
але коли стане сумно
згадаю своє віконце
де мені світять промені рідного сонця

не треба мап і навігацій
я знаю як свої пʼять пальців
назви всіх вулиць, районів і доріг
скільки було ситуацій
спогадів, асоціацій
з кожним куточком цих рідних з дитинства дворів
ми кружлялися у вальсі
вперше тут поцілувався
в цих стінах шкільних відгуляли ми свій випускний

як пташка з гнізда свого я полетів

завжди щось хотів змінити
і постійно кудись бігти
загубився у великих містах
наче я один у світі
нема кому мене зігріти
мене лякає це доросле життя
але коли стане сумно
згадаю своє віконце
де мені світять промені рідного сонця

удома на столі завжди накрито
і досі висить на стіні старий килим
такий особливий цей запах квартири
мам, зустрічай
я додому приїхав