Marlen - Зозуля

Marlen - Зозуля
Зозуля кувала, то вона ридала,
Діток підкидала, бо війна настала.
Дуже добре знала, не буде в неї пари,
Бо загинув даром любий, ось і стала
Вдовою наша ненько, ой,
болить серденько,
Зозуля кувала, діток підкидала

Ку-ку, ку-ку, ку-ку, ку-ку.

Була одна пара, яку вона обрала
Дуже добра мама, мамой бути – дар є.
Діток доглядала, добре піклувала,
Серце добре мала, її вона обрала.
Не склює яєчка добре те сердечко,
Зозуля кувала діток проводжала,
Та не знають люди, те що далі буде,
Зозуля кувала, діток підкидала.

Ку-ку, ку-ку, ку-ку, ку-ку.

Ну а потім вгору, і об землю, скоро
Будуть разом з любим, не зрозуміють люди,
Що вона ридає, діток підкидає,
Не коли все добре, люди, будьте добрі!
Краще хай залишить вона маля, напише
Як імʼя і дату народин. Є багато
Гай людей у світі, у яких є діти,
А які не мають, хай собі забирають!
А зозуля – мати, право є обрати
Для дитини долю кращє, аніж свою,
Та зозуля – мати, краща за багатих,
Які тільки гуляють, діток не доглядають.
Зозуля кувала, то вона ридала,
Діток залишала, серце добре мала.