Nikow (Никош) - розмова з мiстом

Але ж темно йак під землейу

Моє місто каже що йому самотно

Йому страшно не бійсйа рідне

Я здобуду тобі вогон і зігрійу

Пригорнисйа йа ще з тобойу

Скілки не було б дзвінків йа їх не прийму

Ти ще мудріше з новойу добойу

Кожна вулитсйа поглинута у пітму



Все так інтимно

Млійу від того що ти вмієш слухати

Живиш мене наскладайу думки

Потім чаруйу звуками

Будівлі сперечайутсйа хто з них вище

Я дес тсе чув уже йа дес тсе чув уже